С. Л. Тігіпко

УКР РУС   Написати нам Надіслати другу
Додати у вибране
ПРО ПАРТІЮ - Програма
Хто ми такі? Програма Статут Керівники З'їзди Фотогалерея

 

ПРОГРАМНИЙ МАНІФЕСТ ПАРТІЇ "ТРУДОВА УКРАЇНА"

    Україна - молода держава. Після десятьох років її існування можна констатувати: українську державність установлено. Тому питання, що сьогодні перед нами постає, - це вже не "Бути чи не бути незалежній Україні?", а "Якою бути Україні?".
     Завдання партії - формулювати і представляти інтереси трудящих і підприємців, власників і всіх, хто працює за наймом, обстоювати їхні економічні, соціальні та політичні права і свободи, розробляти та проводити державну політику шляхом участі у виборах на всіх рівнях влади і делегування своїх представників у виконавчі органи держави. Україні необхідні: розвиток реального сектора економіки, збереження існуючих і створення нових робочих місць.
     Ми вважаємо, що нині, у новому тисячолітті, запорукою процвітання Української держави є перетворення українського суспільства в сучасне відкрите громадянське суспільство, для побудови якого необхідно здійснити і законодавчо закріпити перетворення у сфері державного устрою, економічної та соціальної політики. Наша мета - зробити Україну привабливою для її громадян і конкурентоспроможною серед слов'янських держав і розвинутих демократичних країн Заходу. Основою нашої держави мають бути плюралізм, правова і соціальна захищеність кожного, рівність усіх громадян перед законом, повага до різноманіття культур і традицій усіх груп суспільства.

Основні пріоритети і позиції

I. Економічна політика

    Нашою стратегічною метою є розвиток ринку дорогої праці, але при збереженні можливості працевлаштування і захисту трудящих із низьким кваліфікаційним рівнем. Для цього на першому етапі необхідно забезпечити реальне функціонування механізму потрійної угоди: між державою, підприємцями і трудящими. Нам потрібна така економічна політика, за якої будь-яке виробництво, галузь чи регіон могли б максимально використовувати свої ресурси для процвітання всієї країни і поліпшення добробуту її громадян. Україна не має достатніх для її існування і процвітання, а тим паче експорту, власних енергоресурсів, тому єдино можливий для нас шлях - це виробляти конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію, а для цього ми маємо достатньо умов.
     Держава повинна не тільки сформулювати "правила гри" в галузі ринкової економіки, але й забезпечувати суворе їх дотримання.
     Держава повинна створити ефективні механізми взаємодії державного і ринкового сектора економіки, промислового, банківського і торговельного капіталу. На основі їх органічної взаємодії мае бути побудована економічна система.
     Податкова і бюджетна політика держави має всіляко сприяти згортанню тіньового сектора економіки і залученню капіталів та інвестицій в українську економіку.
     Держава, проводячи податкову політику, повинна передбачати як захист малозабезпечених і середніх верств населення, так і підтримку ініціатив соціально активних громадян у сфері малого і середнього бізнесу.
     Слід розробити і послідовно реалізовувати політику нового профспілкового руху. Інтереси всіх трудящих мають бути захищені. Профспілки повинні стати інститутом, який реально представляє і обстоює права та інтереси трудящих. Саме трудящі є основною рушійною силою профспілкової системи. Партія зобов`язується надавати всіляку підтримку розвитку і функціонуванню системи профспілок.
     Необхідно наповнити реальним змістом угоду між державою, підприємцями і представниками трудящих. Для того щоб цей механізм діяв, треба розуміти, що жодна з договірних сторін не може займати позицію посередника чи арбітра. У цій угоді потрібне реальне представництво інтересів підприємців і трудящих.
     Держава повинна проводити протекціоністську політику стосовно підприємців, які створюють нові робочі місця і вкладають кошти в соціальну політику.
     Держава повинна проводити протекціоністську політику стосовно підприємців, які встановлюють на своїх підприємствах екологічно безпечний виробничий цикл.
     Держава повинна проводити протекціоністську політику стосовно підприємців, які забезпечують на своїх підприємствах випуск конкурентоспроможної - за світовими стандартами - продукції.
     Держава, у рамках потрійної угоди і шляхом спеціальних проектів та програм, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених осіб, повинна провести реструктуризацію виробництва в кризових галузях і регіонах, розробити і прийняти нову внутрішню міграційну політику. Мають бути вирішені проблеми Донбаського регіону.
     Держава повинна сприяти проектам і програмам, що забезпечують реструктуризацію виробництва в економічно і соціально несприятливих регіонах.
     Держава повинна проводити таку політику банкрутств, у результаті якої неефективні підприємства через зміну власника ставали б конкурентоспроможними.
     Держава повинна розробити і жорстко запроваджувати в життя політику внутрішньої безпеки. Будь-який громадянин України має почуватися захищеним щогодини і повсюдно.

II. Державний устрій та регіональна політика

    Ми вважаємо, що Україна має бути президентською республікою та унітарною державою.
     Сучасна Україна складається з ряду регіонів, кожен з яких має свою історію, соціокультурні особливості та промисловий потенціал. Нам потрібна нова регіональна політика, що дасть змогу максимально використовувати потенціал кожного регіону, його власну траєкторію розвитку для процвітання всієї країни. Сильна і конкурентоспроможна держава повинна ґрунтуватися на силі та ресурсах регіонів.

Наше бачення цієї політики базується на трьох вихідних положеннях:

  • підвищенні самостійності та відповідальності регіональних і місцевих органів влади;
  • забезпеченні реальної участі представників регіональних і місцевих органів влади у вирішенні загальнодержавних справ;
  • оптимізації відносин між різними рівнями місцевої та регіональної влади.

Для підвищення самостійності та відповідальності регіональних і місцевих органів влади:

1. Забезпечити фінансову самостійність територіальних громад і регіонів, для чого необхідно, щоб:

  • бюджети територіальних громад, районні та обласні бюджети формувалися переважно (значною мірою) за рахунок місцевої дохідної бази;
  • для цих бюджетів було встановлено стабільні (на термін 3-5 років) нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів;
  • у системі місцевих фінансів були відновлені цільові позабюджетні фонди;
  • місцеві та регіональні органи влади було наділено можливостями доступу до ринку позичкового та інвестиційного капіталу;
  • було забезпечено прозорість бюджетного процесу в державі, а розподіл коштів державного бюджету між регіонами і територіальними громадами здійснювався на основі запровадження нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості та мінімальних соціальних стандартів;
  • виконання делегованих державою повноважень забезпечувалося фінансовими ресурсами в повному обсязі.

2. Створити необхідні матеріальні передумови для діяльності місцевих і регіональних органів влади, для чого:

  • законодавчо визначити статус майна комунальної власності та встановити перелік тих її об'єктів, які не підлягають відчуженню в будь-якій формі;
  • добитися забезпечення необхідними матеріальними ресурсами органів місцевої та регіональної влади шляхом передачі до комунальної власності та в розпорядження органів регіональної влади об'єктів державної власності;
  • запровадити ефективні механізми формування та управління спільною власністю територіальних громад.

3. Забезпечити організаційну самостійність регіональних органів влади, для чого:

  • зміцнити територіальну громаду - первинний суб'єкт місцевого самоврядування, реформувавши з цією метою систему адміністративно-територіального поділу України;
  • передбачити передачу додаткової частини повноважень і функцій центральних органів виконавчої влади органам місцевої та регіональної влади;
  • надати право місцевим радам самостійно вирішувати питання про роботу в них частини депутатів (голів постійних комісій рад) на постійній основі;
  • передбачити, на майбутнє, обрання керівників органів виконавчої влади.

Для забезпечення реальної участі представників місцевих і регіональних органів влади у вирішенні загальнодержавних справ:

  • надати місцевим і регіональним органам влади - через Спілку, асоціації органів місцевого самоврядування або в інший спосіб - можливість впливати на процес розробки проекту Державного бюджету;
  • створити механізм участі місцевих і регіональних органів влади в законодавчому процесі з питань, що належать до їх компетенції. У першу чергу це стосується проектів законів про бюджетну систему, про комунальну власність, про місцеві податки і збори, про органи самоорганізації населення, про місцеві референдуми, про статус службовців органів місцевого самоврядування, про здійснення делегованих повноважень;
  • запровадити в практику діяльності центральних органів виконавчої влади обов'язкове погодження зі Спілкою, асоціаціями органів місцевого самоврядування або іншими організаціями проектів нормативних актів, що зачіпають інтереси територіальних громад та регіонів;
  • установити обов'язкову участь місцевих і регіональних органів влади в приватизації об'єктів державної власності;
  • запровадити механізми врахування місцевих і регіональних інтересів при формуванні загальнодержавних програм соціально-економічного та культурного розвитку;
  • надати місцевим і регіональним органам влади можливість впливати на формування центральних органів влади. У перспективі слід передбачити створення верхньої палати парламенту України - Ради регіонів, яка має формуватися за територіальним принципом.

Для оптимізації відносин між різними рівнями місцевих і регіональних влад:

  • законодавчо розмежувати компетенцію місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
  • запровадити механізм досудового вирішення спорів між органами місцевої та регіональної влади різних рівнів;
  • визначити процедуру оскарження в судах рішень органів виконавчої влади, що порушують права територіальних громад, органів місцевого самоврядування;
  • забезпечити створення єдиних регіональних інформаційних систем органів місцевої та регіональної влади;
  • практикувати проведення спільних засідань органів місцевих і регіональних влад, сприяти пошуку та запровадженню різних форм неформального спілкування їх керівників.

III. Соціальна політика

    Ми вважаємо, що соціальна політика є однією з головних, якщо не найголовнішою функцією сучасної держави. Об'єктом соціальної політики мають бути всі громадяни держави. Назріла необхідність перерозподілу прав і відповідальності в галузі соціальної політики між державою і підприємцями. На сьогодні існує парадоксальна ситуація: іде процес формування ринкової економіки, виник інститут приватної власності на засоби виробництва, при цьому всю відповідальність у галузі соціальної політики несе держава, і з цим обов'язком вона явно не справляється. Підприємці повинні взяти на себе виконання тих зобов'язань держави, які вона не може, та й не повинна виконувати, отримавши натомість права в галузі економічної та регіональної, у частині податкової та бюджетної політики держави.
     Держава ж повинна сконцентрувати свої зусилля в галузі політики стосовно дітей, молоді, пенсіонерів та інших категорій непрацездатного населення.
     Нині соціальний статус та економічне становище медиків, освітян, наукових працівників не відповідають їх ролі і місцю в розвитку суспільства. Тому нам потрібні реформи в галузі медицини та освіти. Також необхідно розробити систему підтримки та розвитку української науки.
     Метою своєї соціальної політики, що проводиться шляхом використання як внутрішніх, так і міжнародних за своїм характером засобів, ми бачимо досягнення умов, за яких були б ефективно реалізовані наведені нижче права і принципи.

Права і принципи

    Кожен громадянин повинен мати можливість заробляти собі на життя шляхом вільного вибору професії та занять.
    Усі трудящі мають право на справедливі умови праці.
    Усі трудящі мають право на здорові та безпечні умови праці.
    Усі трудящі мають право на справедливу винагороду, достатню для підтримки гідного рівня життя самих трудящих та їхніх сімей.
    Усі трудящі та підприємці мають право на свободу об'єднання у внутрішньодержавні та міжнародні організації для захисту економічних і соціальних інтересів.
    Усі трудящі та підприємці мають право на ведення колективних переговорів.
     Діти і молодь мають право на спеціальний захист від фізичних і моральних ризиків, яким вони піддаються.
     Жінки-матері, які працюють, мають право на особливий захист.
     Кожен має право на користування відповідними можливостями в галузі фахової орієнтації для вибору занять, що відповідають його нахилам та інтересам.
     Кожен має право на безкоштовну початкову і середню освіту.
     Кожен має право на відповідні можливості в галузі професійного навчання і росту.
     Кожен має право на користування відповідними можливостями в галузі вищої освіти.
     Кожен має право на користування благами, що забезпечують гарне здоров'я.
     Усі трудящі та члени їхніх сімей мають право на соціальне забезпечення. Кожен, хто не має необхідних матеріальних засобів, має право на безкоштовну соціальну і медичну допомогу.
     Кожен має право користуватися послугами соціальних служб, непрацездатні особи мають право на незалежність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства.
     Сім'я, як первинний осередок суспільства, має право на відповідний соціальний, юридичний та економічний захист, покликаний забезпечити її повний розвиток.
     Діти і молодь мають право на відповідний соціальний, юридичний та економічний захист.
     Громадяни України, що працюють за приватною ініціативою, і їхня сім'я мають право на захист і допомогу на території будь-якої держави.
     Трудящі мають право на інформацію і консультації в рамках підприємств.
     Трудящі мають право брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці і виробничого середовища на підприємстві.
     Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
     Усі трудящі мають право на захист у разі припинення зайнятості.
     Усі трудящі мають право на захист їхніх претензій у разі банкрутства підприємця.
     Усі особи із сімейними обов'язками, що влаштовуються або бажають улаштуватися на роботу, мають право зробити це, не зазнаючи дискримінації і, по змозі, не вступаючи в конфлікт зі своїми сімейними обов'язками.
     Представникам трудящих на підприємствах мають бути надані відповідні можливості для здійснення їхніх функцій.
     Усі трудящі мають право на інформацію та консультації в ході здійснення колективних звільнень.
     Кожен має право на захист від бідності та соціального остракізму.
     Усі в'язні мають утримуватися згідно з нормами і стандартами Євросоюзу. Кожна людина, утративши свободу, повинна мати можливість на соціальну адаптацію.
     Для забезпечення ефективної реалізації цих прав і принципів ми вважаємо за необхідне ввести і беззастережно виконувати такі законодавчі норми:

1. Право на працю:

  • прийняти як одну з головних цілей досягнення і підтримку якомога вищого і стабільного рівня зайнятості, маючи на увазі досягнення повної зайнятості; виходячи з цього завдання, усіляко підтримувати підприємців, які створюють нові робочі місця; ефективно захищати право трудящого заробляти собі на життя, вільно обираючи заняття; організувати і забезпечувати ефективне функціонування безкоштовних служб зайнятості для всіх трудящих;
  • установити і підтримувати системи фахової орієнтації, фахового навчання і фахової реабілітації.

2. Право на справедливі умови праці:

  • забезпечити розумну денну і тижневу тривалість робочого часу з послідовним скороченням тривалості робочого тижня тією мірою, яка не заважатиме зростанню продуктивності праці;
  • забезпечити мінімальну чотиритижневу щорічну оплачувану відпустку;
  • ліквідувати ризик при виконанні небезпечних і шкідливих робіт; де це неможливо, ліквідувати або достатньою мірою пом'якшити цей ризик, передбачивши або скорочення тривалості робочого часу, або додаткові оплачувані відпустки для працівників, зайнятих на таких роботах.

3. Право на безпечні та здорові умови праці:

  • необхідно поліпшити техніку безпеки, виробничу санітарію, систему запобігання нещасним випадкам на виробництві і фаховим захворюванням шляхом мінімізації ризиків на виробництві;
  • передбачити створення і послідовний розвиток служб, які охоплюють усіх працівників, із промислової безпеки з консультативними і попереджувальними функціями.

4. Право на справедливу винагороду:

  • визнати право трудящих на таку винагороду, яка забезпечить їм та їхнім сім'ям гідний рівень життя;
  • визнати право трудящих на підвищену винагороду за понаднормову роботу;
  • визнати право чоловіків і жінок на рівну оплату за рівноцінну працю;
  • визнати право всіх трудящих на розумний період попередження про звільнення з роботи;
  • визнати неприпустимою затримку виплати заробітної плати, за винятком випадків, що можуть виникнути на основі підписаних раніше колективних договорів між трудящими і підприємцем.

5. Право на організацію та об'єднання:

  • для забезпечення і заохочення свободи трудящих та підприємців необхідно створювати місцеві, загальнодержавні і міжнародні організації та об'єднання для захисту їхніх економічних та соціальних інтересів і/або приєднуватися до цих організацій та об'єднань;

6. Право на колективні переговори:

  • необхідно заохочувати консультації трудящих та підприємців, тобто там, де це можливо, створювати механізм колективних переговорів між підприємцями або підприємницькими організаціями та організаціями трудящих для регулювання умов праці за допомогою колективних договорів; заохочувати формування і застосування механізмів примирення і добровільного арбітражу для розв'язання трудових спорів;
  • визнавати право трудящих і підприємців на колективні дії в разі конфліктів інтересів, включаючи право на страйк, за винятком зобов'язань, що можуть виникнути з ухвалених раніше колективних договорів.

7. Право дітей і молоді на захист:

  • необхідно передбачити, щоб особи, які ще не завершили обов'язкової освіти, не могли бути прийняті на роботу, що перешкоджає їхньому навчанню;
  • визнати право молодих працівників та учнів на справедливу заробітну плату і додаткові виплати;
  • передбачити, щоб час фахового навчання, проведеного за згодою підприємця під час роботи, розглядався б як робочий;
  • передбачити, щоб особи до 18 років, зайняті на виробництві, піддавалися регулярним медичним оглядам за рахунок підприємця.

8. Право працюючих жінок на охорону материнства:

  • необхідно заборонити використання праці вагітних жінок і матерів, які годують немовлят, на всіх небезпечних, шкідливих або важких роботах, і вжити необхідних заходів для захисту їхніх трудових прав.

9. Право на фахову орієнтацію:

  • для забезпечення ефективної реалізації цього права необхідно створити службу, що допоможе всім особам, включаючи інвалідів, вирішити проблеми фахового вибору і фахової кар'єри з належним урахуванням особистих якостей і фахових можливостей. Ця допомога має надаватися безоплатно як молоді, включаючи школярів, так і дорослим;

10. Право на освіту:

  • кожна людина має право на одержання безкоштовної початкової та середньої освіти; кожен випускник середньої школи повинен мати достатній набір знань для побудови своєї особистісної траєкторії й уміти користуватися сучасною інформаційною інфраструктурою, для цього нам необхідна реформа початкової та середньої освіти, метою якої мають стати соціальні успіхи нашої молоді.

11. Право на фахове навчання:

  • потрібно підтримувати (а при потребі - створити) систему технічної та фахової освіти для всіх осіб, включаючи інвалідів, і надавати їм можливість доступу до вищої технічної та університетської освіти виключно на основі їхніх індивідуальних можливостей, при цьому мають проводитися консультації з організаціями підприємців і трудящих;
  • створити і підтримувати: виробниче учнівство, освітні заклади для перенавчання дорослих трудящих, необхідні у зв'язку з технологічним розвитком чи новими тенденціями у сфері зайнятості;
  • уживати спеціальних заходів з перенавчання і включення у виробничий процес довгостроково безробітних;
  • забезпечити якнайповніше виконання таких заходів: надання фінансової допомоги навчальним закладам, внесення до норми робочого часу додаткового навчання працівника з ініціативи підприємця, забезпечення шляхом необхідного нагляду і проведення консультацій з організаціями підприємців і трудящих ефективності виробничого учнівства та інших засобів навчання молодих працівників для одержання ними необхідної кваліфікації у зв'язку з технологічним розвитком.

12. Вища технічна та університетська освіта:

  • необхідно створити систему фондів і розробити гнучку грантову політику, для того щоб талановита молодь із малозабезпечених сімей могла скористатися можливостями вищої освіти;
  • необхідно всіляко сприяти одержанню вищої освіти дорослими громадянами;
  • необхідно всіляко сприяти і фінансово підтримувати розвиток університетської науки, зокрема увівши систему грантової підтримки для молодих учених і перспективних проектів;
  • основна вимога і мета розвитку системи вищої освіти - це конкурентоспроможність її випускників на світовому ринку праці.

13. Право на охорону здоров'я:

  • метою державної політики у сфері медичної допомоги має стати забезпечення реального доступу до безоплатної медичної допомоги для кожного громадянина України, незалежно від його соціального і майнового стану;
  • для забезпечення доступності медичної допомоги необхідно створити систему багатоканального фінансування медичної допомоги з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів, у тому числі через механізми співучасті населення у фінансуванні медичної допомоги;
  • населення повинно мати право на індивідуалізовану допомогу, додаткові медичні послуги й оплачувати цю частину медичної допомоги через фонди добровільного медичного страхування, кредитні спілки, лікарняні каси та інші добровільні об'єднання, діяльність яких не порушує принципу безоплатності медичної допомоги (принцип безоплатності медичної допомоги означає, що ніхто не має права вимагати оплату медичних послуг у момент їх надання);
  • необхідно створити конкурентне середовище у сфері медичної допомоги: надати громадянам право вибору лікувально-профілактичного закладу і лікаря, незалежно від місця проживання; медикам - право надавати допомогу всім бажаючим, при цьому заробітна плата лікаря має прямо залежати від обсягу та якості наданих послуг і кваліфікації медика;
  • на муніципальному рівні, на якому надається основний обсяг медичної допомоги, необхідно створити механізми впливу населення на якість і умови її надання;
  • необхідно реорганізувати систему медичної допомоги так, щоб максимально наблизити її до потреб і запитів населення: збільшити питому вагу первинної допомоги, посилити її профілактичну спрямованість.

14. Право на соціальну і медичну допомогу:

  • забезпечити, щоб будь-яка особа без адекватних ресурсів і неспроможна придбати такі ресурси на власний кошт або за допомогою фондів соціального забезпечення могла одержати необхідну допомогу в разі хвороби, при цьому допомога не повинна вести до скорочення політичних і соціальних прав осіб, які її одержують;
  • передбачити, щоб кожен міг одержати за посередництвом відповідних державних і приватних служб таку пораду та особисту допомогу, яка потрібна для того, щоб запобігти, ліквідувати чи полегшити особисту чи сімейну скруту.

15. Право непрацездатних осіб на незалежність, соціальну інтеграцію і на участь у громадському житті, незалежно від віку, характеру і походження їхньої непрацездатності:

  • ужити необхідних заходів для того, щоб професійно орієнтувати осіб зниженою працездатністю й надати їм можливість фахової підготовки в рамках загальної системи освіти, а там, де це неможливо, - через спеціалізовані державні та приватні заклади;
  • активно сприяти зайнятості осіб з обмеженою працездатністю шляхом усілякого заохочення підприємців наймати на роботу таких осіб, використовувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до їхніх потреб, а там, де це неможливо, - створювати спеціальні робочі місця і виробничі ділянки для інвалідів. Для цього необхідне співробітництво і створення спеціалізованих служб зайнятості та підтримки інвалідів;
  • сприяти повній соціальній інтеграції осіб зниженою працездатністю в громадське життя, їхній участі у справах суспільства шляхом проведення заходів, які передбачають технічну допомогу, спрямовану на подолання бар'єрів у спілкуванні та утрудненої мобільності, що забезпечить доступ інвалідів до транспортних засобів, житла, культурних закладів і закладів дозвілля.

16. Право на соціальний, юридичний та економічний захист сім'ї:

  • забезпечення необхідних умов захисту сімейного життя має йти шляхом розробки системи заходів, яка охоплює виплату сімейних грошових допомог, податкових пільг на будівництво і підтримку сімейного житла, допомог для молодят.

17. Право дітей і молоді на соціальний, юридичний та економічний захист:

  • забезпечити дітям і молодим людям, з урахуванням прав і обов'язків їхніх батьків, турботу і допомогу, освіту і виховання, зокрема шляхом створення необхідних для цього служб;
  • усіляко захищати дітей і молодь від насильства, експлуатації, наркотиків;
  • забезпечувати захист і гідну державну та приватну допомогу дітям і підліткам, тимчасово чи постійно позбавлених батьківського піклування.

18. Право займатися діяльністю, що приносить прибуток, на території інших країн:

  • ужити необхідних заходів у межах своєї юрисдикції для гарантування безпеки і захисту трудящих мігрантів на території інших країн;
  • дозволити переказ в Україну певної частини заробітної плати або інших прибутків трудящих мігрантів відповідно до їхнього бажання;
  • заохочувати і полегшувати навчання трудящих мігрантів і членів їхніх сімей мови тієї країни, у якій вони збираються працювати;
  • заохочувати і полегшувати, наскільки це дійсно можливо, навчання дітей трудящих мігрантів, які перебувають поза межами України, української мови;
  • усіляко захищати інтереси українських підприємців за межами України, якщо ці інтереси не розходяться з інтересами держави.

19. Право на інформацію і консультації:

  • трудящі мають бути регулярно і вичерпно поінформовані про економічне і фінансове становище підприємства, але їм може бути відмовлено в наданні конфіденційної інформації, що може завдати шкоди інтересам підприємства;
  • думка трудящих чи їхніх представників має враховуватися в консультаціях із приводу запропонованих адміністрацією підприємства рішень, які можуть істотно зачіпати інтереси трудящих, особливо тих рішень, які справляють серйозний вплив на ситуацію з виплатою заробітної плати чи зайнятістю на підприємстві.

20. Право брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці і виробничого середовища:

трудящі чи їхні представники мають право брати участь:

а) у визначенні та поліпшенні умов праці, організації праці та виробничого середовища;
б) у встановленні безпеки і відповідних санітарних умов праці на підприємстві;
в) в організації соціально-побутового обслуговування трудящих на підприємстві;
г) у нагляді за дотриманням зазначених правил.

21. Право людей похилого віку на соціальний захист:

  • люди похилого віку мають вільно обирати стиль життя і вести незалежне існування, залишаючись, наскільки це можливо, повноцінними членами суспільства; для цього вони повинні мати адекватні ресурси, що дадуть їм змогу вести гідне життя і відігравати активну роль у громадському, соціальному і культурному житті;
  • необхідна пенсійна реформа, у якій держава повинна гарантувати за рахунок перерозподілу прибутків мінімальні фіксовані пенсії та забезпечувати паралельне страхування від численних ризиків у рамках обов'язкових програм особистих накопичень або накопичень за місцем роботи, механізм фінансування яких регулюється на базі повного фінансування, а не за рахунок оподатковування й управляється приватним сектором під контролем спеціально створених державних структур;
  • необхідно забезпечити пільговий, у певних випадках - безкоштовний, доступ до закладів культури; пенсіонери повинні брати активну участь у залученні молодого покоління до національних і світових культурних цінностей.

22. Право на захист при звільненнях:

  • усі трудящі мають право не бути звільненими без поважних причин, пов'язаних із їхніми можливостями, поведінкою чи виробничими потребами підприємства, закладу, організації;
  • трудящі, звільнені без поважних причин, мають право на адекватну компенсацію та іншу необхідну допомогу.

23. Право трудящих на захист їхніх вимог у разі банкрутства підприємця:

  • претензії трудящих, що випливають із трудових договорів або трудових відносин, мають бути забезпечені гарантійними інститутами або іншими чинними формами захисту.

24. Право трудящих із сімейними обов'язками на рівні можливості:

  • розвивати державні та приватні соціальні служби, зокрема дитячі садки та інші заклади, що беруть на себе турботу про дітей, та заохочувати їхню діяльність;
  • надати можливість одному з батьків одержати відпустку по вихованню дитини, тривалість якої має визначатися законодавством і колективним договором;
  • сімейні обов'язки як такі не повинні вважатися причиною для звільнення.

25. Право представників трудящих на захист і пільги на підприємствах:

  • представники трудящих не можуть бути звільнені у зв'язку з їхньою громадською діяльністю;
  • вони повинні мати можливість швидко і дієво виконувати свої функції з урахуванням можливостей і потреб колективу кожного конкретного підприємства.

26. Право трудящих на інформацію і консультації при колективних звільненнях:

  • необхідно забезпечити, щоб підприємці завчасно інформували трудящих про майбутні колективні звільнення, консультувалися з представниками трудящих, обмежували масштаби і пом'якшували наслідки таких звільнень шляхом використання супутніх звільненню соціальних заходів, спрямованих на працевлаштування чи перенавчання трудящих, що звільняються.

27. Право на захист від бідності та соціального остракізму:

  • необхідно вжити заходів у рамках всеосяжної та скоординованої програми із залучення осіб, що живуть в умовах бідності та соціального остракізму, до зайнятості, забезпечення їх житлом, медичною допомогою, культурними цінностями, організацією для них фахових навчальних програм.

28. Пенітенціарна система:

  • необхідні реформи пенітенціарної системи. Ми повинні прямувати до системи, за якої умови перебування в`язнів відповідатимуть нормам та стандартам, прийнятим у Євросоюзі. Суд обмежує коло прав і свобод засуджених громадян. Система відбування покарання має намагатись передбачати обмеження осіб, які відбувають покарання, тільки в тих правах і свободах, у яких їх обмежила судова система. Держава має створити нову спеціальну політику щодо інститутів відбування покарання, які слід перетворити в підприємства, що виробляють потрібну та конкурентоспроможну продукцію. При цьому кожна особа, що відбуває покарання, має отримувати за свою працю відповідну винагороду, яка заощаджується на спеціальних рахунках держбанків і яку дістає він після закінчення терміну ув`язнення або його спадкоємці в разі його смерті;
  • необхідно створити систему та ефективно діючі інституції соціальної адаптації. Створені інституції повинні мати можливість проводити свою діяльність у місцях відбування покарання, де кожен ув`язнений має можливість скористатися їхніми послугами. Метою цих інституцій є створення умов для майбутнього гармонійного входження засуджених громадян у суспільство. У межах цих інституцій необхідно реалізувати освітні програми в галузі професійної та вищої освіти. Фінансування цих інституцій здійснюється за рахунок держави та спеціально створених позабюджетних фондів.

IV. Зовнішня політика

    Ми вважаємо, що зовнішня політика України має формуватися на основі державних інтересів, спрямованих на її подальший економічний та політичний розвиток, захист інтересів її громадян і товаровиробників, забезпечення її міжнародного авторитету і державної безпеки та сприяння її входженню у світове співтовариство.
     Ми вважаємо, що Україна повинна бути відкритою для співробітництва з усіма державами і міжнародними організаціями на умовах рівноправності та взаємної вигоди в рамках беззастережного дотримання норм міжнародного права.
     Ми вважаємо, що українська зовнішня політика має будуватися на основі чітко означених пріоритетів, зумовлених економічними, геополітичними, історичними і культурними реаліями та традиціями.
     Україна повинна всіляко і захищати інтереси своїх товаровиробників на міжнародних ринках.
     Україна повинна захищати інтереси і права своїх громадян, які працюють за приватною ініціативою на території інших держав.
     Ми виступаємо за використання та вдосконалення системи СНД для забезпечення інтересів країн-учасниць, передусім, на основі двосторонніх угод, за економічне співробітництво в рамках Співдружності. Ми за загальний розвиток культурних і наукових зв'язків, вільне переміщення і торгівлю в рамках СНД. Ми за співробітництво на рівноправних і взаємовигідних умовах, але при цьому вважаємо неприпустимими будь-які порушення державного суверенітету України.
     Ми за налагодження тісних стосунків зі слов'янськими державами, щодо яких ми повинні бути конкурентоспроможними, і за освоєння їхніх ринків для збуту українських товарів.
     Ми за повномасштабну інтеграцію нашої держави в європейське і світове співтовариство, міжнародні та регіональні організації за умови гарантії суверенітету і територіальної цілісності України.
     Для України одним з першочергових завдань є розвиток стосунків із ЄС, формування умов для вступу в цю організацію, тобто поступове приведення законодавства, технологічних і екологічних стандартів України у відповідність із критеріями ЄС.
     Ми вважаємо, що Україна повинна бути активним учасником процесу колективної безпеки в Європі. Наша міжнародна безпека має бути пов'язана зі спільною діяльністю з міжнародними і європейськими організаціями, участю України в колективних зусиллях світового співтовариства в запобіганні міжнародним конфліктам.
     Акт одностороннього ядерного роззброєння України - безпрецедентний. Тому вважаємо за можливе вимагати особливих гарантій від ООН, ОБСЄ і ядерних держав безпеки, збереження своєї державності та територіальної цілісності.
     Ми виступаємо за зберігання за Україною права і можливості розробляти ядерні технології в мирних цілях і виготовляти пальне для атомних електростанцій.
     Здійснення цих прав, позицій та принципів має забезпечуватися без дискримінації за мотивами раси, кольору шкіри, статі чи соціального походження, стану здоров'я або іншими статусними мотивами, відповідно до законодавства і Конституції України.
     Ми відкриті для спільної діяльності з усіма громадськими і політичними силами в питаннях, де наші підходи та оцінки збігаються. Ми готові дискутувати і шукати згоди в усіх суперечливих питаннях. Ми за об'єднання всіх демократичних реформаторських сил для створення в державі політичної більшості, спроможної сприяти реформуванню країни. Ми закликаємо всі демократичні та політичні сили до дискусії та пошуку оптимальних рішень у всіх сферах життя і будівництва держави Україна.

 

Про партію  Регіональні організації  Новини  Фракція у ВР
Громадське Життя  Вибори  Зворотний зв'язок  Мапа сайту
До початку